П`ятниця, 29.03.2024, 18:51

Ви увійшли як Гість | Група "Гости"





       



 

 

                                 
Меню сайту
Календар
«  Січень 2015  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031
Наше опитування
Оцініть наш сайт
Всього відповідей: 23
Друзі сайту
04
04 
04
Літературне об'єднання Літте́рра 04
Ми на Facebook
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Блог

Головна » 2015 » Січень » 9 » 8 січня 2015 року минає вісімдесят літ із дня народження відомого поета та журналіста Василя Симоненка
11:45
8 січня 2015 року минає вісімдесят літ із дня народження відомого поета та журналіста Василя Симоненка

8 січня 2015 року минає вісімдесят літ із дня народження відомого поета та журналіста Василя Симоненка. Своїм словом та справами він довів, що любити життя можна не позбуваючись власних принципів.

 


портрет-Симоненко1

Самвидавні поезії Симоненка поклали початок українському рухові опору 1960-70-их pp. Тематично вони становили сатиру на радянський лад, зображення важкого життя радянських людей, особливо селянствавикриття жорстокостей радянської деспотії і затаврування російськоговеликодержавного шовінізму. Окремий значний цикл становлять твори, в яких поет висловлює любов до своєї батьківщини України.

1962 року В. Симоненко разом з А.Горською та Л. Танюком виявили місця поховання розстріляних НКВС наЛук'янівському та Васильківському цвинтарях, в Биківні, про що й було зроблено заяву до міської ради. У 1963році Симоненко був жорстоко побитий кадебістами на залізничній станції Шевченка у місті Смілі, після чого він переніс відмову нирок і невдовзі помер у головній обласній лікарні 13 грудня 1963 року. Похований в Черкасах.

_______________________________________________________________________________________________

Він мав тісні стосунки із вищими силами,
коли жертовність була єдиноможливою формою
життєіснуваня. Зійти на вівтар – звична тема
вкраїнських поетів. Жодних сумнівів. Не гадай.
Але людина хоче жити, і тому, коли йдеш
в невідомість, думаєш про білий цвіт весни
в Черкасах, і сільську дорогу, по якій гнався
за репортажами. Про значення своїх кроків
не завжди готовий щось мовити певне і патетичне.
Просто викреслюєш з обтяжливих буднів все зайве.

Тоді, єдиним праведним законом лишається
земне тяжіння, яке притягує до рідної землі,
до серця і недописаних сценаріїв часів студентства.
Крила за твоїми плечима виростали самі собою,
розпрямлялися на вітрі, і вітер був як брат по крові.
Простір втрачав видимі ознаки, і невизначеність
перетворювалась на найбажаніший сон. Але то явно
був не сон. Бо у сні не проводять профілактичних
розмов, не кидають за грати за слово. У сні роки
не визначиш, в реальності – їх двадцять вісім.

Але кожен невловимий рядок женеться за обрій,
за межі сонливого міста, де множиться думка
на сотню непозбираних відтинків щастя і надій.
І нагадуєш собі давнього стоїка в форматі
надривного черкаського життя. Ти просто написав,
що кожне Я – то «безліч усесвітів різних».
Усесвітів, в яких позначено координати українського
майбуття. Коли падає зірка поета і розбивається
об поверхню місцевого Хрещатика, бажання не загадують.
Певно, Бог буде поруч, Бог, що минулого дня народився у Віфлиємі…

08.01.15

http://litterra-prt.livejournal.com/15009.html

Переглядів: 398 | Додав: oku | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar